fbpx

Однією з шокуючих новин на сьогоднішній день стало повідомлення про вибух, що відбувся в столичній багатоповерхівці на Позняках у міст Києві.

В зв’язку з цим, провідними юристами та адвокатами Юридичної компанії «МАТКОВСЬКА ТА ПАРТНЕРИ» було проведено обговорення проблемного питання пов’язановго з відшкодуванням шкоди внаслідок катастрофи.

З огляду на обговорені питання, вважаємо за необхідне висвітлити найбільш актуальні питання.

Питання про відшкодування шкоди регулюються главою 82 Цивільного кодексу України. Залежно від об’єкта розрізняють деліктну відповідальність за завдання шкоди майну та деліктну відповідальність за завдання шкоди особі.

Для настання деліктної відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди;  протиправна поведінка; причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди.

Частина 1 статті 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини. Таким чином, підставою деліктної відповідальності є вина — психічне ставлення осудної особи до вчиненого неї протиправного діяння, а також до негативних наслідків, що настали в результаті такої поведінки або діяння.

Стаття 614 ЦК України розрізняє дві форми вини: умисел та необережність. Умисел полягає в тому, що особа розуміє значенні своїх дій, передбачає настання негативних наслідків і свідомо їх допускає. Необережність полягає в тому, що особа не передбачає можливість завдання шкоди при обов’язку її передбачити. Частина 2 ст. 1166 ЦК України говорить, що вина заподіювача шкоди припускається, тобто заподіювач повинен сам довести відсутність своєї вини. До цього часу він вважається винним, що означає для нього відповідні негативні правові наслідки.


Згадана стаття повністю кореспондується зі ст. 13 Конституції України, відповідно до якої власність зобов’язує. Саме на власника покладається обов’язок утримувати своє майно в належному стані. Дуже часто власники майна (зокрема, нерухомого), які здають його у найм або оренду, вважають, що саме орендарі несуть відповідальність за заподіяння шкоди внаслідок неправомірного використання майна, а сам факт передачі майна в оренду автоматично звільняє їх від відповідальності. Судова практика, яка базується на вказаних нормах закону, доводить протилежне. У цьому разі вина власника за негативні наслідки передбачається: власник повинен передбачити негативні наслідки, які орендар може заподіяти іншим особам (наприклад, залиття квартири сусіда). Зважаючи на це, власник майна міг застрахувати свою відповідальність за настання негативних наслідків, тим самим позбавивши себе необхідності відвідувати судові засідання. У таких випадках суди правомірно задовольняють позовні вимоги потерпілих, зобов’язуючи власників майна відшкодувати завдану орендарями шкоду. Власники ж майна мають право подати регресний позов і стягнути відшкодування, сплачене потерпілому, з орендаря нерухомого майна.


Однією з підстав звільнення заподіювача шкоди від деліктної відповідальності є непереборна сила, тобто надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє його від відповідальності за умови, що він не міг її передбачити або передбачив, але не міг її відвернути, і яка, здійснюючи вплив на його діяльність, спричинила настання шкоди. До непереборної сили належать явища суспільного характеру та вибухи епідемій, розмиви гребель і дамб. Крім того, до явищ суспільного характеру відносять війну як дію непереборної сили.

На відміну від кримінального права у цивільному праві діє презумпція вини: особа, яка порушила зобов’язання, вважається винною, поки не доведе відсутність своєї вини. Тобто для звільнення заподіювача шкоди від відповідальності необхідно довести, що непереборна сила позбавила його можливості запобігти шкоді.


Слід зазначити, що непереборна сила належать до категорії доволі відносних понять, адже те, що є невідворотним за одного рівня розвитку науки та техніки, повністю відворотне за інших умов. Суди дуже рідко задовольняють клопотання заподіювача шкоди взяти до уваги форс-мажорні обставини (дію непереборної сили) і вимагають не лише їх обґрунтування, але й фактичного підтвердження (наприклад, довідки, виданої Торговельно-промисловою палатою, Гідрометеоцентром України тощо), детально з’ясовуючи всі обставини завдання шкоди в даному випадку, зокрема час, місце тощо.

За загальним правилом непереборна сила повністю звільняє заподіювача шкоди від відповідальності тільки за відсутності його вини. Проте ч. 3 ст. 1166 ЦК України передбачає, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом.

 

Юридична Компанія «Матковська та Партнери»