fbpx

На сьогоднішній день, досить популярним стало мікрокредитування, так звані, гроші до зарплати. Між тим, реклама мікрофінансових організацій не містить об’єктивної інформації про такі кредити, навпаки, реклама мікрофінансових організацій приваблює українців простотою отримання займів.

Отримавши такий кредит, позичальник переплачує колосальну суму процентів та прихованих комісій.

Розберемось в законності таких переплат.

 

“Драконівські” проценти  по кредиту

 

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право МФО нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, нарахування процентів після спливу строку дії Договору та строку кредитування є таким, що протирічить приписам Цивільного кодексу України, а відтак є незаконним.

Такої самої позиції дотримується Верховний Суд (Велика Палата Верховного Суду), про що свідчить копія Постанови Верховного Суду по справі № 444/9519/12 (додається).

 

Крім того, майже всі МФО пропонують укласти договір займу онлайн, просто поставивши відмітку про те, що позичальник погоджується з умовами договору.

Розберемось в законності такого способу укладення договорів.

 

Щодо укладення та підписання Договору “онлайн”  за допомогою мережі Інтернет

 

Приписами ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми позики укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного процесуального кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 3 ст.207 встановлено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до положень ст. 6 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що електронний документ є завершений у випадку накладення електронного підпису сторони.

Відносини, пов’язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України „Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб’єктами електронного документообігу на договірних засадах.

З урахуванням наведених норм, для доведення факту укладення сторонами Договору в електронній формі мали б бути надані докази підписання такого Договору сторонами за допомогою електронного підпису, який має відповідати або вимогам Закону України „Про електронні довірчі послуги», або ж договірним умовам за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Така позиція відображена у постанові Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року по справі №761/20259/16-ц (копія додається).

Отже, договір не підписаний сторонами та укладений онлайн є неукладеним, як наслідок, у сторін не виникає жодних прав та обов’язків за таким договором.

Водночас, грошові кошти все ж надавалися позичальнику, а відтак, поверненню підлягає тільки “тіло” кредиту та відсотки, розмір яких встановлений саме законом, а не договором.

 

Якщо у вас виникли проблемні питання по кредитам із банками або мікрофінансовими організаціями, радимо звернутися за консультацією до фахівців Юридичної Компанії “Матковська та Партнери” за номерами телефонів, які вказані на нашому сайті.