fbpx

Угоди про неконкуренцію (NCA) та конфіденційність (NDA) останнім часом стали набувати значного поширення у зв’язку із зростаючою конкуренцією у сфері технологій та інновативних рішень. Компанії вимушені захищати свої ідеї, в той же час маючи необхідність ділитися ними з іншими. Для вирішення цієї проблеми конфлікту інтересів, перш ніж розкривати будь-які комерційні таємниці, багато роботодавців вимагають від своїх працівників підписання угод NDA та/або NCA.

Однак, серед практиків існує переконання, що якщо угоди NDA певним чином регламентовані в Україні, то такий інструмент, як угоди NCA взагалі не передбачені законодавством Україні, а на практиці їх застосування практично неможливе. Наскільки обґрунтована така позиція, і якщо так – які аргументи на її користь?

NCA (Non-Compete Agreement) – це угода між двома сторонами, як правило, працівником і роботодавцем, де працівник погоджується не використовувати інформацію, отриману під час роботи або в подальшій роботі на певний період часу. Роботодавці зазвичай наполягають на угодах про неконкуренцію у зв’язку з тим, що працівник після звільнення працює на конкурентів або починає власний бізнес та отримує конкурентні переваги, зловживаючи конфіденційною інформацією про комерційну таємницю колишнього роботодавця або таку конфіденційну інформацію, як клієнт/списки клієнтів, бізнес-практика, майбутні продукти та маркетингові плани.

Приклад таких умов:

1.Працівник зобов’язується протягом Обмеженого періоду не працювати за трудовим або цивільно-правовим договором на будь-яку Конкуруючу особу та/або не здійснювати підприємницької діяльності, аналогічної до діяльності Компанії, не засновувати та іншим чином не бути задіяним як засновник, власник, учасник, акціонер, агент, підрядник, консультант або директор Конкуруючої особи та/або не мати будь-якого іншого відношення до будь-якої Конкуруючої особи.

2.Працівник зобов’язується протягом строку працевлаштування в Компанії не працювати за сумісництвом в будь-якої Конкуруючої особи.

3.Працівник зобов’язується протягом Обмеженого періоду не працювати з клієнтами (замовниками) Компанії самостійно та/або не схиляти клієнтів (замовників) Компанії до співпраці з будь-якою Конкуруючою особою та/або працівників чи підрядників Компанії до припинення відносин з Компанією та працевлаштування або укладення ними цивільно-правових договорів з будь-якою Конкуруючою особою (не переманювати).

 

Реалізувати умови про неконкуренцію в трудових відносинах не надається можливим

 

  1. Обмеження права на працю є прямо недійсним на підставі ст. 9 Кодексу законів про працю як таке, що погіршує становище працівника порівняно з законодавством.

 

  1. Права на працю і на підприємницьку діяльність є конституційними правами, які не можна обмежити жодним договором.
  2. Обов’язки про не зайняття конкуруючою підприємницькою діяльністю, не надання послуг, не створення конкуруючих компаній і не переманювання не відносяться до трудових, тому вимагати від працівника їх виконання не можна.
  3. Працівник несе лише дисциплінарну (догана, звільнення) і матеріальну відповідальність, які не можна застосувати до порушення умов про неконкуренцію, тоді як відповідальність у вигляді штрафу в трудових відносинах незаконна.
  4. За трудовим законодавством роботодавець не може вимагати від працівника виконання будь-яких обов’язків після звільнення, тому що трудові відносини між ними припиняються.

Тому всі ці умови не діють, незалежно від того чи є вони складовою трудового договору або оформлені як окремий договір, сторонами якого вважатимуться працівник і роботодавець.

 

Залишається думати тільки над варіантом з цивільним договором. Тому що там свобода договору і дозволено все, що не заборонено.

 

Для отримання консультацій з кожного окремого випадку, звертайтеся до фахівців Юридичної компанії “Матковська та партнериза номерами телефонів, що зазначені на нашому сайті.